Виїжджаючи з палаючого міста, вони взяли лише валізу із ліками
«Господь з людьми, в яких серця розбиті, зневіреним звитягу Він дає» (Псалми 34:19).
Громадська спілка «СІ БІ ЕН УКРАЇНА» регулярно забезпечує продуктовими наборами вимушених переселенців та людей, що внаслідок військових дій перебувають у складних життєвих обставинах. Надаючи продукти, наші волонтери слухають їх історії – про щасливе «минуле» життя та болючі втрати, що принесла війна.
Усе життя Олени Миколаївни пройшло у Миколаєві. Працювала швачкою, а чоловік трудився на заводі. Коли досягли пенсійного віку, продовжили працювати – хотіли мати гідне життя на схилі років. Але війна не жаліє нікого. На їх рідний Миколаїв ворог наступав з усіх сторін, накриваючи безжальним вогнем і з неба, і з землі.
Той перший по-військовому «гарячий» березень Олена Миколаївна ледь пережила. Внаслідок постійних обстрілів, у них вимкнули опалення. Холод… Олена Миколаївна захворіла на COVID-19. Тікаючи від чергової ворожої атаки, вона впала та зламала руку.
«Ховатися було ніде, дуже страшно. Два місяці ми сиділи у підвалі. Чоловік-пенсіонер на роботі і вдень, і вночі, а мені моторошно… Ракетні удари такі сильні, що жоден підвал не врятує...» – згадує Олена Миколаївна.
Донька вивезла їх із палаючого міста. Єдиним багажем літньої пари була валіза, набита ліками. Дорога була важкою – поки дісталися Львова, в Олени Миколаївни стався інсульт, у її чоловіка – інфаркт.
Хоч зараз вони у безпеці, але і серцем, і думками залишаються на українському Півдні. Постійно згадують дні щасливого минулого та оплакують втрати, що принесла війна.
«Я так сильно сумую за рідним краєм, за нашими степами й курганами! Але найбільше болить те, що там, на цвинтарі, поховані всі мої рідні, і я навіть не можу їх провідати, – каже Олена Миколаївна. – Ця війна забрала в нас усе… Два моїх племінники військові загинули на Донеччині та Херсонщині. Ми втратили так багато…
Відчуваємо надію, коли бачимо доброту людей. Щиро вдячні вам за продуктові набори «СІ БІ ЕН УКРАЇНА"! Це дуже потрібна суттєва допомога для нас, що дає сили триматися далі».
Найбільше бажання вимушено переселених родин – повернутися назад, але, на жаль, для багатьох воно ніколи не здійсниться. На новому місці проживання вони усі потребують підтримки – і духовної, і гуманітарної. Ми вдячні усім, хто фінансово підтримує Громадську спілку «СІ БІ ЕН УКРАЇНА», бо завдяки цьому ми можемо щомісяця надавати продукти сотням родин – і так приносити їм надію, що вони зможуть це пройти та жити далі...
Ви можете долучитися до нашої роботи, зробивши добровільну пожертву!